Scan barcode
A review by goroshyna
By Nightfall by Michael Cunningham
1.0
Я не дуже зрозуміла ні мети написання твору, ні посилу, що його хотів донести автор.
Мені одразу було складно перейматися життям головного героя, здебільшого через те, що це чоловік середнього віку у багаторічному шлюбі, з дорослою дочкою та стабільною (?) роботою. Я просто (поки?) не маю його проблем, у нас із ним жодних точок перетину.
Співчувати було майже неможливо, бо головний персонаж, Пітер, — мудак. Наскільки я зрозуміла, він має багато комплексів і при цьому вважає себе єдиним, хто має право бути нещасливим у шлюбі/сумніватися в своїх життєвих рішеннях.
Усю книжку я запитувала себе, до чого веде оповідання, і лише під кінець у мене склалася більш-менш цілісна картина. Оповідання рясніє ліричними відступами (на кілька абзаців або сторінок), що можуть з'явитися прямо посеред діалогу. Ці відступи здебільшого торкаються тем мистецтва, і за всю книжку я зустріла цілих дві слабоцікаві думки. Загалом відступи були з претензію на філософію, але здебільшого їх було подано як питання, за якими потім не було відповіді.
Якщо Пітер завжди схильних до філософських думок, чому автор обрав показати саме той уривок його життя, що зображено в романі? Як видно, Пітер веде досить нудне та безподієве існування. У творі немає чітко вираженого конфлікту, бо Пітер замислюється про все досить пасивно та відсторонено. До всього домішується криза орієнтації, але навіть їй не вдається достатньо швидко рухати сюжет.
Зі своїм характером і скоєними вчинками головних герой не заслуговує навіть на той фінал, який він отримав.
Мені одразу було складно перейматися життям головного героя, здебільшого через те, що це чоловік середнього віку у багаторічному шлюбі, з дорослою дочкою та стабільною (?) роботою. Я просто (поки?) не маю його проблем, у нас із ним жодних точок перетину.
Співчувати було майже неможливо, бо головний персонаж, Пітер, — мудак. Наскільки я зрозуміла, він має багато комплексів і при цьому вважає себе єдиним, хто має право бути нещасливим у шлюбі/сумніватися в своїх життєвих рішеннях.
Усю книжку я запитувала себе, до чого веде оповідання, і лише під кінець у мене склалася більш-менш цілісна картина. Оповідання рясніє ліричними відступами (на кілька абзаців або сторінок), що можуть з'явитися прямо посеред діалогу. Ці відступи здебільшого торкаються тем мистецтва, і за всю книжку я зустріла цілих дві слабоцікаві думки. Загалом відступи були з претензію на філософію, але здебільшого їх було подано як питання, за якими потім не було відповіді.
Якщо Пітер завжди схильних до філософських думок, чому автор обрав показати саме той уривок його життя, що зображено в романі? Як видно, Пітер веде досить нудне та безподієве існування. У творі немає чітко вираженого конфлікту, бо Пітер замислюється про все досить пасивно та відсторонено. До всього домішується криза орієнтації, але навіть їй не вдається достатньо швидко рухати сюжет.
Зі своїм характером і скоєними вчинками головних герой не заслуговує навіть на той фінал, який він отримав.