Scan barcode
A review by goroshyna
Унесенные ветром. Том 2 by Margaret Mitchell
5.0
Усе закінчилося не так, як я сподівалася.
Протягом усього другого тому я будувала численні теорії щодо подальшого розвитку подій, але реальність перевершила мої сподівання. Оповідання завершилося досить логічно; якщо абстрагуватися від історії, то можна було передбачити фінал, але мені зовсім не хотілося цього робити — настільки мене захопила історія. Та й не хотілося сподіватися, що роман матиме такий фінал.
Іще раз хотілося б віддати належне майстерності авторки. Марґарет Мітчелл не дає оцінки своїм персонажам, вона лише відсторонено описує їх якості. Це дає змогу мені як читачеві зробити власні висновки. Кілька разів протягом роману я змінювала думку майже про кожного з головних героїв. Особливо це стосувалося Скарлетт — яскравого прикладу того, що протагоніст не завжди є позитивним персонажем.
«Звіяні вітром» також заглибили мене в історію громадянської війни США та розказали її з боку одного з південних — переможених — штатів. Звичайно, героям властиві звичайні на той час різного роду упередження, але, знаючи лише історії про нелюдське ставлення до рабів, я трохи здивувалася, що ситуація виявилася не такою неоднозначною.
Звичайно, у цьому відгуку не розібрано й половини тем, піднятих у романі, але я краще залишу читачам можливість самим їх відкрити.
Протягом усього другого тому я будувала численні теорії щодо подальшого розвитку подій, але реальність перевершила мої сподівання. Оповідання завершилося досить логічно; якщо абстрагуватися від історії, то можна було передбачити фінал, але мені зовсім не хотілося цього робити — настільки мене захопила історія. Та й не хотілося сподіватися, що роман матиме такий фінал.
Іще раз хотілося б віддати належне майстерності авторки. Марґарет Мітчелл не дає оцінки своїм персонажам, вона лише відсторонено описує їх якості. Це дає змогу мені як читачеві зробити власні висновки. Кілька разів протягом роману я змінювала думку майже про кожного з головних героїв. Особливо це стосувалося Скарлетт — яскравого прикладу того, що протагоніст не завжди є позитивним персонажем.
«Звіяні вітром» також заглибили мене в історію громадянської війни США та розказали її з боку одного з південних — переможених — штатів. Звичайно, героям властиві звичайні на той час різного роду упередження, але, знаючи лише історії про нелюдське ставлення до рабів, я трохи здивувалася, що ситуація виявилася не такою неоднозначною.
Звичайно, у цьому відгуку не розібрано й половини тем, піднятих у романі, але я краще залишу читачам можливість самим їх відкрити.