Reviews

The Museum of Unconditional Surrender by Dubravka Ugrešić

Only show reviews with written explanations

khilleke's review

Go to review page

emotional reflective

4.0

florismeertens's review

Go to review page

De samenhang die aan het begin wordt beloofd is, naar mijn idee, samenhangloosheid. Een ietwat onbevredigende conclusie.

Niet meeslepend, niet beklemmend, eerder onthecht en radeloos. Deed me denken aan Tuinfeest van Konrad in zijn meanderende vignettes, of aan een Ernaux die niet probeert exact of bondig te zijn.

palomasstefani's review

Go to review page

emotional reflective slow-paced

Plot- or character-driven? Plot
Strong character development? N/A
Loveable characters? Yes
Diverse cast of characters? N/A
Flaws of characters a main focus? N/A

4.0

eli7eb's review against another edition

Go to review page

challenging emotional hopeful informative inspiring reflective sad slow-paced

Plot- or character-driven? Character
Strong character development? Yes
Loveable characters? Yes
Diverse cast of characters? Yes
Flaws of characters a main focus? Yes

4.25

katsherms's review

Go to review page

5.0

I loved this book. It's weird and lovely, written almost as a collection of novellas and a smattering of thoughts. It made me want to know more about the very recent history of the former Soviet states. A beautiful, odd primer on the area and its people

sansael's review against another edition

Go to review page

3.0

Дубравка Уґрешич боролась зі мною з кожної сторінки своєї книжки і, врешті, перемогла.
У мене був великий кредит довіри до авторки, про неї дуже високо відзивається одна з моїх хорватських подруг, і, ну, з тих щось 5-ти балканських книг, що я прочитала, в мене не було поки що негативного досвіду. Прикро, що з Музеєм безумовної капітуляції так не вийшло.

Від ліричної героїні так і віє цим духом, знаєте, харошої емігрантки, з яким багато хто з нас вже встиг стикнутись. От ці всі пагані, а одна я хароша. І той момент, де вона насміхається зі своєї подруги, що лишилась вдома (я собі так нагедканонила, що то у Задарі, не питайте) і не вилазить з ванної кімнати, бо то найбезпечніше місце у квартирі? Весело читати подібні рядки, поки ти сама сидиш, бляха, у ванній, бо літає блєдіна, і ванна то найбезпечніше місце у квартирі.

І це вже не кажучи про постійну русню, яка, разом із Берліном, не заслужила осуду оілричної авторки, в той час як бувкально кожен інший персонаж був вправно осудженим.

Загалом, певно, я читала цю книгу не в той час. Років два тому, впевнена, вона би мені по-іншому сприймалась би. Але без власного балканського досвіду я би не взялась її читати.

Але все ж хочу ще щось прочитати від пані Уґрешич, все ж не дарма моя подруга так високо про неї говоре.